Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник

Про територію

Я́лтинський гі́рсько-лісови́й запові́дник — природоохоронна територія в Автономній Республіці Крим, створений у 1973 році.

Загальний опис

Тут охороняються високоствольні соснові, букові та дубові ліси, іноді з вічнозеленим середземноморським підліском. Флора заповідника нараховує 1356 видів рослин, у тому числі 115 ендеміків, фауна представлена 37 видами ссавців, 113 видами птахів, 11 видами плазунів і 4 видами земноводних.

Історія створення

Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник було створено згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 20 лютого 1973 р. № 84 на базі Ялтинського держлісгоспу.

Розташування

Заповідник розташований у південно-західній частині Криму на площі 14523,0 га. Його територія простягається уздовж Чорного моря із заходу на схід від Фороса до Гурзуфа на 49 км, оточуючи Велику Ялту. В цілому територія заповідника знаходиться в межах висот 380—1200 м над р.м., в окремих місцях опускаючись до моря. Максимальна висота його 1234 м на г. Ай-Петрі.

Природні умови

Згідно з фізико-географічним районуванням, територія заповідника належить до Кримського гірсько-лісового краю Кримської гірської ландшафтної країни, а його рослинність за геоботанічним районуванням — до Гірськокримського округу Кримсько-Новоросійської провінції Середземноморської лісової області.

Заповідник займає південний макросхил Головної гряди, що простягається із заходу на схід і складена породами різного віку: від темно-сірих тріасових сланців, перекритих юрськими вапняками, які, власне, і формують гряду, до сучасних четвертинних лесів. Верхня і середня частини схилів круті (30-40 °C), часто обривисті, нижні — пологі (10-20 °C), сильно почленовані глибокими долинами та ярами. Верхня частина гряди — яйла (у перекладі з татарської — «пасовище») — являє собою горбисте плато від кількохсот метрів до 5-7 км завширшки з карстовими впадинами, котловинами, зниженнями. На території заповідника знаходяться 194 карстові порожнини (до кадастру карстових порожнин Криму занесено дещо понад 1000 порожнин).

Клімат заповідника в його нижній частині близький до середземноморського, зі збільшенням висоти переходить до помірно прохолодного і вологого на яйлі. Середньорічна температура становить +13 °C, середня температура січня — +3,5 °C, липня — +24 °C. Безморозний період триває 247 днів, а днів зі сніговим покривом нараховується, у середньому, 11. За рік тут випадає 550—560 мм опадів. На яйлі клімат помірно прохолодний і вологий, типово гірський. Середньорічна температура знижується до +5,7 °C, середня температура січня становить −4 °C, липня — +15,4 °C. Безморозний період триває 150—160 днів, сніговий покрив держиться 110 днів, кількість опадів становить 960—1050 мм.

В умовах субсередземноморського клімату формуються коричневі ґрунти, які в середньому та верхньому поясах переходять у бурі. На яйлі під густим трав'яним покривом на вапняках формуються перегнійно-карбонатні гірсько-степові ґрунти.

Біота

Рослинність заповідника досить різноманітна і утворює чотири висотних пояси. Від узбережжя до висоти 400—450 м зростають пухнастодубові ліси з ділянками ялівцю високого та фісташки туполистої. Саме в цьому поясі ростуть і вічнозелені суничник дрібноплодий, чист кримський, тамус звичайний, рускуси під'язиковий та понтійський. Під впливом рубок вони замінюються густими заростями із грабинника східного або держидерева колючого.

На висоті від 400 до 900 м простягається широкий пояс лісів сосни кримської. Якщо в нижній його частині домінують субсередземноморські види, то у верхній — неморальні (дуб скельний, граб, ясен). Місцями ліси дуба скельного займають великі площі. По крутих обривах сосна кримська підіймається до самої яйли.

Вище 900 м (до 1200 м н.р.м.) формуються угруповання третього поясу — ліси сосни Коха (в районі Гурзуфа) у поєднанні з сосною звичайною і типові букові ліси, що займають вирівняні ділянки.

На вершині яйли розкинулися специфічні лучні степи, які на крутих схилах змінюються угрупованнями чагарничків, а в карстових пониженнях — луками. У степах переважає реліктовий вид — осока низька або типчак скельний, бромопсис кападокійський. Зрідка можна побачити сріблясті плями ковили каменелюбної. У складі цих угруповань трапляється велика кількість ендемічних видів.

На території заповідника зростають 18 рослинних угруповань (ялівцю високого, фісташки туполистої, сосни кримської та Коха, осоки низької, ковили каменелюбної та ін.), занесених до Зеленої Книги України (із 23 таких угруповань, відомих для Гірського Криму).

Флора заповідника налічує 1364 види судинних рослин, які належать до 509 родів та 100 родин. Найбільше серед них айстрових (12,2 %), далі йдуть бобові (9,4 %), злакові (8,3 %), хрестоцвіті (5,7 %), розоцвіті (5,6 %), губоцвіті (5,2 %), зонтичні (4,2 %) та ін. Переважають у флорі багаторічні трави (54,8 %), на другому місці — однорічники (34,3 %), частка чагарників, напівчагарників та чагарничків становить лише 10,9 %. Серед них один ендемічний рід — Румія і близько 8 % ендемічних видів: гвоздика низька, березка кримська, соболевскія каменелюбна, кропива глуха гола, чина пальчаста, півонія кримська, герань кримська, ломикамінь зрошуваний, сонцецвіт Стевена, самосил яйлинський, проломник кримський та багато інших. Крім того, тут ростуть 183 види мохів, що становить 60 % видів біофлори Криму, 154 види лишайників, а також 1733 види грибів.

У флорі заповідника нараховується 78 рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги Ук

Текст за матеріалами статті «Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник» у Вікіпедії, ліцензія CC BY-SA 4.0.

Як дістатися

Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник розташований у Криму (Автономна Республіка Крим). Задайте точку призначення в навігаторі за координатами 44.45833, 34.09028.

Прокласти маршрут OpenStreetMap

Найближчі міста

• Скадовськ≈ 207 км

Відстань по прямій; дорогою буде більше.

Рейтинг і відгуки

Часті питання