Національний природний парк «Кременецькі гори»

Про територію

Націона́льний приро́дний парк «Кремене́цькі го́ри» — природоохоронна територія в Тернопільській області України.

Загальна площа парку становить 6951,2 га, у тому числі 3986,6 га земель, які надані йому в постійне користування та 2982,6 га земель державного підприємства «Кременецьке лісове господарство», що включається до складу Парку без вилучення у землекористувача. Серед земель, переданих у постійне користування Парку — територія колишньої філії природного заповідника «Медобори» — «Кременецькі гори», яка існувала на площі 1000 га від 1990 року й складалася з фрагментів: гг. Маслятин, Страхова, Божа, Дівочі скелі, Замкова (Бона) і Черча, Гостра.

Загальні відомості

Парк створено згідно з Указом Президента України "Про створення національного природного парку «Кременецькі гори» № 1036/2009 від 11 грудня 2009 року на території Кременецького району Тернопільської області.

Парк охоплює фрагмент Кременецького кряжу між долинами рік Іква та Вілія у межах Кременецького району Тернопільської області.

До складу Парку увійшла найбільш припіднята північно-західна та центральна частини кряжу з абсолютними висотами 350—400 метрів над рівнем моря і шириною до 5 кілометрів та протяжністю з південного заходу на північний схід до 35 кілометрів. Найвища точка знаходиться західніше від міста Кременець — село Підлісці гора Драбаниха — 408,6 метрів над рівнем моря. Відносні висоти коливаються у межах 150—200 метрів над рівнем моря.

На момент створення у межах колишнього Шумського району до складу Парку увійшли землі Тилявської, Залісцівської, Угорської, Стіжоцької сільських рад, а у межах Кременецького району — землі Дунаївської, Великомлинівецької, Жолобівської, Колосівської, Великобережецької, Чугалівської, Білокриницької сільських та Кременецької міської рад.

З півночі Кременецькі гори обмежовуються уступом Кременецького кряжу та сільськогосподарськими угіддями, і заходу — верхів'ями річки Іква, з південного сходу і півдня — заболоченою долиною р. Вілія та невеличкою балкою Колосова, через яку вони поступово переходять у хвилясту рівнину північного Поділля.

З метою покращення контролю за додержанням природоохоронного законодавства та інших вимог режиму територій Парку створено три природоохоронні науково-дослідні відділення Маслятинське, Білокриницьке та Угорське ПНДВ.

Території природно-заповідного фонду у складі НПП «Кременецькі гори»

Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. Як наслідок, великий НПП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території національного природного парку «Кременецькі гори» входять такі об'єкти ПЗФ України:

Заказник загальнодержавного значення «Веселіський», ботанічний

Заказник загальнодержавного значення «Довжоцький», ботанічний

Заказник місцевого значення «Білокриницький», загальнозоологічний

Заказник місцевого значення «Волинський», загальнозоологічний

Пам'ятка природи місцевого значення «Скелі Словацького», геологічна

Пам'ятка природи місцевого значення «Кременецька бучина № 1», ботанічна

Пам'ятка природи місцевого значення «Кременецька бучина № 2», ботанічна

Пам'ятка природи місцевого значення «Модриново-букове насадження», ботанічна

Пам'ятка природи місцевого значення Гора «Стіжок», геологічна

Пам'ятка природи місцевого значення Гора «Уніяс», геологічна

Пам'ятка природи місцевого значення «Данилова гора», геологічна

Пам'ятка природи місцевого значення «Білокриницька бучина № 1», ботанічна

Пам'ятка природи місцевого значення «Білокриницька бучина № 2», ботанічна

Цінності Парку

Ландшафтна та геологічна цінність. Особливість орографії даної території — горбогірний характер поверхні, що зумовило ландшафтну строкатість і мозаїчність. Поєднання широколистяних і лучно-степових природних комплексів визначає ландшафтне біорізноманіття даної території. Домінуючими для території Парку є ландшафти ерозійно-денудаційних лесових височин з сірими і темно-сірими опідзоленими ґрунтами під дубово-грабовими і буковими лісами у поєднанні з ландшафтами розчленованих лесових рівнин з сірими і світло-сірими, дерново-середньо підзолистими ґрунтами під сосново-дубовими суборами.

Ландшафти Парку збережені у своєму природному стані з регламентованою господарською діяльністю. Однак вони перебувають у безпосередньому контакті з антропогенізованими поселенськими і сільськогосподарськими територіями у перспективному для розвитку туристсько-рекреаційного комплексу регіоні.

Найціннішими геологічними та геоморфологічними об'єктами даної території у науковому, дидактичному та естетичному відношеннях є:

мальовничі останцеві гори з відносними висотами 160—170 метрів, схили яких вкриті рослинністю — типові ерозійні утворення, що майже повністю позбавлені ознак рівнинно-пластового рельєфу (гг. Божа, Замкова, Стіжок);

численні понори, карстові колодязі, ніші, карнизи, печери довжиною десятки і сотні метрів, утворені внаслідок широкого розвитку карстово суфозійних явищ у сарматських вапняках на вершинах гір;

велика кількість ярів і балок різних типів.

Ландшафти Кременецького горбогірного району є унікальними у межаж височинних територій за своїм походженням, структурою, збереженістю природних комплексів.

Ботанічна цінність випливає з флористичної та ценотичної репрезентативності.

Флористичну цінність визначають високі показники видового складу вищих судинних рослин (понад 900 видів), відмічено видове різноманіття інших груп рослин: мохоподібних (епіфітних, епігейних, епілітних, епіксильних груп), аерофітних і грунтових водоростей, а також різних представників ліхенобіоти та мікобіоти.

Ценотичну репрезентативність та унікальність показує синтаксономічна різноманітність лісової та степової рослинності (синтаксони наведені за двома класифікаціями на флористичній та домінантній основі) (див. додаток Б).

Созологічна цінність обумовлена високою концентрацією рідкісних видів рослин, включених до Червоної книги України (далі ЧКУ) (52), Червоного списку МСОП (8), Додатку І Бернської конве

Геологія

У геологічній будові кряжа є осадові породи крейдового періоду мезозойської ери та неогенного періоду кайнозойської ери, а також леси четвертинного періоду.

В основі гір залягає потужна товща білої крейди з включенням конгломератів кременю та рідше - обсидіану. Вище розташовані потужні шари сарматських пісків, що переходять у вапняковий пісковик. Верхній шар морських відкладів — черепашково-піщані та черепашкові вапняки, сильно зцементовані, що утворюють обривисті скелі. Вони в багатьох місцях вінчають вершини гір. Трапляються вкраплення кременю, обсидіану, базальту.

Відносні висоти кряжу — 100—200 м, абсолютні — 350—400 м над рівнем моря.

Клімат

Відповідно до кліматичного районування Тернопільської області, територія Парку розташована у межах Північного кліматичного району, який охоплює територію Кременецького, Шумського та північну частину Зборівського районів і долину Горині, включає два підрайони.

Клімат помірно континентальний із неспекотним літом, помірною зимою і достатньою кількістю опадів ‒ формується під впливом радіаційних умов, циркуляції повітряних океанічних та континентальних повітряних мас.

Флора

У природному рослинному покриві національного природного парку «Кременецькі гори» переважають ліси 93 %. Флора Кременецьких гір багата і різноманітна. За геоботанічним районуванням Парк знаходиться у межах Європейської широколистянолісової області, Центральноєвропейської провінції, Південнопольсько-Західноподільської підпровінції, Опільсько-Кременецького округу букових, грабово-дубових лісів, справжніх та остепнених лук і лучних степів.

Флора Парку нараховує 1189 вид, з них судинних — 791.

Природний рослинний покрив утворений хвойними, хвойно-широколистими, широколистими лісами, а також чагарниковими заростями, луками, степовими ділянками. Ліси Кременецьких гір мають значне флористичне значення. Неабияку цінність становлять ділянки букових лісів на горах Маслятин та Черча. Особливої самобутності й своєрідності рослинному світові Кременецьких гір надають ділянки степової і наскельно-степової рослинності — місце зростання ряду волино-подільських ендеміків, а також реліктових видів. Це шавлія кременецька, молочай волинський, змієголовник австрійський, гвоздика несправжньопізня, спірея пиківська, лещиця дністровська, підмаренник застарілий, самосил гірський, жовтозілля Бессера. Ендеміками тільки Кременецьких гір є мінуарція побільшена та юринея товстосім'янкова й вузьколокальний ендемік і реліктовий вид — береза Клокова. Починає розповсюджуватися по території Катальпа звичайна, на даний момент проводяться роботи по виясненню шляхів її поширення - природнє (вітер, тварини), чи людський фактор.

Окрім того, у флорі Кременецких гір чимало інших рідкісних видів: неотіанта каптурувата, цибуля пряма, сонцецвіт сивий, клокичка периста, костриця бліднувата, дикорослі коноплі звичайні, тонконіг різнобарвний, беладонна звичайна, вовчі ягоди, бузина чорна, ковила волосиста та пірчаста.

За узагальненими даними видовий склад мохоподібних Парку налічує 104 види, які належать до відділів Hepaticophyta (4 види) та Bryophyta (100 видів).

У Парку переважають ліси з домінуванням у деревостані дуба звичайного Quercus robur, який часто незаконно заготовлюється населенням як цінний лісоматеріал. Часто з дубом співдомінує граб звичайний Carpinus betulus, на вершині гора Божа — домінує дуб скельний Quercus petraea.

Декілька старих дерев бука лісового Fagus sylvatica збереглися на гора Черча, дещо більшу площу займають культури бука на горі Страхова.

Вузьколокальним ендеміком, реліктом та видом Червоної книги є береза Клокова Betula klokovii, що зростає на ва

Текст за матеріалами статті «Кременецькі гори (національний парк)» у Вікіпедії, ліцензія CC BY-SA 4.0.

Як дістатися

Національний природний парк «Кременецькі гори» розташований у Тернопільській області (Тернопільська область Кременецький район Шумський район). Задайте точку призначення в навігаторі за координатами 50.15580, 25.83980.

Прокласти маршрут OpenStreetMap

Найближчі міста

• Рівне≈ 59 км
• Тернопіль≈ 70 км
• Луцьк≈ 75 км
• Хмельницький≈ 116 км
• Львів≈ 134 км
• Новоград-Волинський≈ 135 км

Відстань по прямій; дорогою буде більше.

Рейтинг і відгуки

Часті питання