Лиса гора

Про територію

Ли́са гора́ — історична місцевість та пагорб у Києві, одна з шістьох київських «Лисих гір». Розташована на південний захід від Видубичів на правому березі річки Либідь, між Теличкою, Саперною слобідкою і Багриновою горою. До неї прямують вулиці Лисогірська і Бескидська. Об'єкт знаходиться в межах Голосіївського району міста Києва. На території Лисої гори розташований регіональний ландшафтний парк, об’єкт культурної спадщини національного значення (пам’ятка містобудування) «Лисогірський форт Київської фортеці». Землекористувачем є Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця".

Лиса гора є найціннішою природною територією в місті Києві. Вона поєднує високу природну та історико-культурну цінність.

Сучасна Лиса гора — місце зборів неоязичників, толкіністів, представників молодіжних субкультур.

Рельєф

Лиса гора являє собою частину крайової зони Київського плато. На півночі вона обмежена долиною р. Либідь, зі сходу місцем колишнього головного річища Дніпра, з півдня - яром струмка Лукрець - (сучасні вул. Лисогірська та Лисогірський провулок), з заходу - яром західного - Лисогірського струмка. Із заходу на схід Лису гору розчленовують Північний та Південний Лисогірські яри. Найвища точка пагорбу біля перетину оборонного валу з ровом має абсолютну висота 169,2 м, відносно рівня Дніпра 77 м.

Геологічна будова

Для Лисої гори характерна шарувата структура відкладів типова для київських гір. Найвищі точки Київського плато перекриті потужною товщею лесу. Лесова товща в районі Києва підстеляється мореною, походження якої пов’язане з Дніпровським зледенінням. Морена являє собою суглинок червоно-бурого, жовто-бурого чи сірого кольорів з домішкою великої кількості піску та валунів. Тому цей суглинок в літературі часто називається валунним. Безпосередньо під мореною, або відокремлюючись від нею шаром під моренного середньозернистого шаруватого піску залягає прісноводний зелено-сірий суглинок. Підморенні суглинки підселюються шаром бурих глин, який є найнижчою частиною четвертинних відкладів.

Нижче бурих глин залягають вже породи третинного періоду, які представлені такими ярусами: рябі або строкаті глини – водонепроникні, збирають воду і призводять до зсувів, товщина 3-10 м, піски Полтавського ярусу – морські частково прибережні піски – дуже міцні. В них зокрема викопано лаврські печери; шар бурого вугілля; піски Харківського ярусу (4-5 м); мергелі Київського ярусу (спонділова або блакитна глина), а ще нижче відклади Бучакського і Канівського ярусів (глауконітові піски різного кольору з включеннями фосфоритів та апатитів).

Нижче за третинні породи у Києві залягають породи крейдяного періоду мезозойської ери, проте вони у Києві на поверхню не виходять

Історія

В результаті археологічної розвідки на крайньому північно-східному мисі (Лисій верхівці) Лисої гори було знайдено археологічну пам’ятку часів трипільської культури - «Поселення трипільської культури в урочищі Лиса гора». Результати розвідки показали, що виявлені матеріали є перевідкладеними під час будівництва форту рештками зруйнованих культурних шарів. Трипільські поселення відомі також і у підніжжя лесових круч, на дніпровській заплаві: в гирлі р. Сирець, як і вище за її течією (суч. вул. Сирецька), а також в околицях Лисої гори. Зокрема на південь від старого гирла Либіді на Корчуватому (ріг вул. Пирогівський шлях та проспекту Науки) знайдені залишки житла, уламки глиняних посудин з розписом, головка глиняної жіночої фігурки, мушлі.

За матеріалами карти-реконструкції Києва X-XIII ст. на території урочища показана гіпотетична (не підтверджена конкретними знахідками) давньоруська сторожова фортеця. На плані Києва складеному 1695 р. Лиса гора показана, як вкрита лісом не обжита височина, а поблизу в гирлі р. Либідь розташований водний млин Видубицького монастиря. Точно не встановлено коли землі Лисої гори перейшли до київських монастирів.

Станом на середину XIX ст. більшість земель Лисої гори з них належали Києво-Печерській Лаврі, Видубицькому монастирю, а також деяким приватним особам. Необхідність прикриття новозбудованого Дарницького залізничного мосту змусила розпочати додаткове укріплення Києва згідно плану Едуарда Тотлебена з будівництва Лисогірського форту на Лисій горі. Лиса гора була вигідно розташована і з топографічної точки зору мала значні переваги. Навколишня місцевість була розсічена мережею ярів, що ускладнювало б наступ на форт при облозі. Гирло Либіді та підошва гори з боку Дніпра навесні затоплювалися, що утворювало додаткову перешкоду. будівництво Лисогірського форту і відведення під його еспланаду 500 сажнів місцевості вимагало відчуження земель. Більшість з них належали Києво-Печерській Лаврі, Видубицькому монастирю, а також деяким приватним особам. 1872 р. Київським Губернським Правлінням була створена комісія, яку очолював Київський Повітовий голова дворянства, для оцінювання земельних ділянок, що відходили під форт і визначення компенсацій за них. При цьому 1875 р. лаврський хутір «Коноплянка» відійшов до Окружного Інженерного управління. Видубицький монастир продав Інженерному управлінню земельні ділянки, дубовий гай та лісову дачу на хуторі Корчуватому. Після залагодження питання відчуження землі 1872 р. розпочато будівниц

Рослинність

Первинна рослинність київських висот, зокрема Лисої гори сильно відрізнялася від сучасної. В прадавні часи більшу частину Київського плато займали широколистяні ліси. Проте вже за неоліту для землеробства в першу чергу обиралися найбільш родючі лесові ґрунти. Ліси, які їх вкривали, випалювали та корчували, створюючи вигідні умови для існування степової флори. Первинними середовищами існування для останньої були не заліснені відслонення вапняків чи гіпсів, а також круті схили річкових долин. Багатотисячолітній вплив людини призвів до того, що на верхівках київських гір, зокрема на Лисій горі, закріпилася лучно-степова рослинність.

На прилеглих ділянках льодовикових пісків були поширені соснові ліси. Біля підніжжя Лисої гори, як і усього пасма Київських гір, смугою вздовж Дніпра тягнулися заплавні діброви та луки, розсічені протоками, порослими прибережно-водною та суто водною рослинністю. Такими колись були сучасні урочища Покал-Галерний острів.

Флора

Загалом, природна флора Лисої гори нараховує понад 350 видів, натомість адвентивна мінімум 77 видів судинних рослин.

У флорі Лисої гори виявлено наступні види судинних рослин внесених до Червоної книги України (2021 р.):

Коручка чемерникова

Гніздівка звичайна

Ковила волосиста

Сон лучний

Рішенням Київради № 219/940 від 29.06.2000 р. охороняються:

Анемона лісова;

Конвалія травнева;

Півники угорські;

Проліска дволиста;

Ряст порожнистий;

Шоломниця висока;

Скорзонера пурпурова.

Флора мохоподібних Лисої гори налічує 55 видів: 8 видів печіночників та 47 видів мохів.

У флорі Лисої гори виявлено наступні види грибів внесених до Червоної книги України (2021 р.):

Гельвела монашка

Печериця Романьєзі

Фауна Лисої гори

На Лисій горі виявлено багату фауну кажанів. зокрема тут відмічені:

Нетопир білосмугий (Pipistrellus kuhlii s. l.);

Пергач пізній (Eptesicus serotinus);

Вечірниця дозірна (Nyctalus noctula);

Вухань австрійський (Plecotus austriacus);

Вухань звичайний (Plecotus auritus);

Нічниця водяна (Myotis daubentonii)

Усі ці види кажанів охороняються Червоною книгою України та Додатком II до Бернської конвенції.

Також тут трапляється заєць сірий (Lepus euro­paeus), вивірка лісова (Sciurus vulgaris), ласка (Mustela nivalis), куниця кам’яна (Martes foina) та лисиця руда (Vulpes vulpes).

На Лисій горі зустрічаються численні види птахів, які охороняються Додатком 2 до Бернської конвенції.

З плазунів на Лисій горі зафіксовано внесену до Червоної книги України неотруйну змію - мідянку (Coronella austriaca).

З комах на Лисій горі поширені такі рідкісні, занесені до Червоної книги України види:

Жук-олень (Lucanus cervus);

Сколія-гігант (Megascolia maculata)';

Сфекс рудуватий (Sphex funerarius);

Бджола-тесляр звичайна (Xylocopa valga).

Жук-носоріг (Oryctes nasicornis) охороняється рішенням Київради

Текст за матеріалами статті «Лиса гора (Київ)» у Вікіпедії, ліцензія CC BY-SA 4.0.

Як дістатися

Лиса гора розташований у Києві (Голосіївський район). Задайте точку призначення в навігаторі за координатами 50.39445, 30.54486.

Прокласти маршрут OpenStreetMap

Найближчі міста

• Київ≈ 6 км
• Біла Церква≈ 73 км
• Ніжин≈ 119 км
• Прилуки≈ 132 км
• Чернігів≈ 133 км
• Житомир≈ 135 км

Відстань по прямій; дорогою буде більше.

Рейтинг і відгуки

Часті питання