Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський»

Про територію

Міжрі́чинський регіона́льний ландша́фтний парк — найбільший регіональний ландшафтний парк в Україні. Розташований у південно-західній частині Чернігівської області, в Козелецькому та Чернігівському районах.

Площа парку 102 472,95 га. Створений у 2002 році. Розташований у межиріччі Дніпра й Десни, звідки й отримав назву. Східна межа парку проходить по Десні, південна й західна — по межі Чернігівської області. В межах Козелецького району вона представлена переважно лісовим масивом на піщаній боровій терасі, частково — акваторією Київського водосховища, сільгоспугіддями, болотами, пісками. Загальна протяжність меж РЛП «Міжрічинський» становить близько 240 км.

Центральна садиба розташована в селі Отрохи Козелецького району.

Територія парку є унікальною і за своїми природними особливостями, і за господарським використанням, яке має загальнодержавне значення: річка Десна — у питному водопостачанні, водосховище — у гідроенергетиці, ліси — в деревообробній промисловості. На території РЛП розташовані два військові полігони, на яких також проводиться лісогосподарська й мисливсько-господарська діяльність.

Фізико-географічне районування

Відповідно до фізико-географічного районування, територія належить до Дніпровсько-Деснянського фізико-географічного району області Чернігівського Полісся зони мішаних лісів (Маринич, Шищенко, 2003).

Геологія

В орографічному відношенні Чернігівське Полісся являє собою північно-західну частину Придніпровської низовини. Поверхня території парку низовинна, подекуди вирівняно-хвиляста. Він розташований у межах Дніпровсько-Донецької западини, заповненої товщею осадових морських, лагунних, континентальних відкладів палеозою і кайнозою. В геоморфологічному відношенні регіон являє собою низинну моренно-зандрову рівнину, розчленовану на декілька ділянок сучасними долинами Дніпра та Десни. Заплави цих річок — це сегментно-гривисті, паралельно-гривисті та плескаті алювіальні рівнини. Рельєф переважно низинний, генетично акумулятивний. У рельєфі території виділяються численні старичні озера і болота, заболочені ділянки, невеликі улоговини.

Гідрологія

Головними водними артеріями є річки Дніпро та Десна з невеликими притоками. На півночі парку розташовані невеликі притоки Дніпра. Його західна частина прилягає до Київського водосховища.

Характерною особливістю району є наявність заболочених ділянок у заплавах, численних рукавів, проток, стариць, озер, блюдцеподібних западин. «Блюдця» — це замкнуті зниження овальної форми, які заповнюються весною повеневими водами. Окремі «блюдця» являють собою невеликі озера. Озера в заплавах трапляються переважно в старих руслах, старицях та рукавах.

Невелике Святе озеро розташоване на захід від села Короп'є, а Чистий Круг та Бобків Круг — на північний схід від урочища Старо-Моровська Гута.

Клімат

Кліматичні умови Міжрічинського парку, як і в цілому на Чернігівському Поліссі, характеризуються, в порівнянні з фізико-географічними областями Правобережного Полісся, більш низькими температурами взимку, більшою тривалістю періоду зі сніжним покривом.

Середня температура січня коливається від −6,5 °C до −7 °C. Середня температура липня становить 19-19,5 °C. Середня річна температура 6-6,5 °C. Абсолютний максимум температур для даної території досягає 39 °C, а абсолютний мінімум становить 35 °C. Тривалість безморозного періоду становить 150—175 днів.

Середня кількість опадів становить 500—610 мм. Максимум опадів для цього району спостерігається в липні — 70-85 мм, мінімум — в лютому (до 30 мм). Перехід середньої добової температури повітря через 5°С відмічається навесні 9 квітня і восени 27 жовтня. Коефіцієнт зволоження, за В. П. Поповим, становить 1,8-2,0.

Ландшафти

Територія розташована в природно-кліматичній зоні Українського Полісся в межах алювіально-зандрового ландшафту межиріччя Дніпра та Десни. Цей ландшафт представлений 7 типами місцевостей, відокремленість яких значною мірою пов'язана з різнобічністю четвертинних відкладень.

Перелік найхарактерніших урочищ, що об'єднуються у місцевості:

1) Моренно-зандрова слабо хвиляста рівнина правобережжя Десни займає 5,8 тис. га (9 % загальної площі парку). Ця місцевість характеризується близьким заляганням морени, виходами її на поверхню майже суцільним пасмом вздовж правого берега Десни: на півночі — широкою до 10 км, на півдні — до 2-3 км. Майже вся площа місцевості тривалий час інтенсивно використовувалася, переважно як сільгоспугіддя, що виникли внаслідок зведення лісів у минулому. В межах даної місцевості домінують слабо хвилясті ділянки з легкосуглинковими дерновими та важко-супіщаними ґрунтами, серед яких трапляються заболочені урочища з торф'яними ґрунтами. Ґрунти урочищ, які утворюються на морені або на ділянках з близьким (орієнтовно до 1 м) її заляганням, відрізняються важким механічним складом, досить високою родючістю, а, отже, і багатим видовим складом рослинності у корінних угрупованнях, що збереглися. Сільське господарство тут спеціалізується на вирощуванні картоплі і зернових.

2) Піщана борова терасна рівнина займає 27,6 тис. га (43 % території парку). Тут домінують рівнинні урочища з супісковими ґрунтами і дубово-сосновими лісами. Найбільш суттєвим природним компонентом, який потребує охорони в умовах басейну Дніпра, зокрема в цій місцевості, є ліси. В межах місцевості статус ландшафтного заказника місцевого значення має Сорокошицький лісовий масив площею 931 га.

3) Прохідні долини колишніх річок займають 9,0 тис. га (14 % загальної площі парку) Урочища цієї місцевості відіграють велику роль: вільшняки і змішані ліси на заболочених ділянках з торф'янистими ґрунтами є кормовою базою диких тварин, акумуляторами вологи. Значна частина площі цієї місцевості була осушена і переведена до категорії сільгоспугідь (переважна частина болота Видра). На сьогоднішній день природні комплекси місцевості прохідних долин найбільш повно репрезентує гідрологічний заказник місцевого значення «Бондарівське болото» площею 1300 га.

4) Заплава Десни займає 6,5 тис. га (10 % площі парку). Характерною відзнакою деснянської заплави як невід'ємної частки цієї річкової екосистеми є її збереженість і виняткова природоохоронна роль, спрямована, насамперед, на збереження як кіль

Рослинність

У рослинному покриві території парку переважає лісова рослинність, яка розміщується на терасах Дніпра та Десни, а також на межиріччі цих річок; значні площі займає лучна рослинність. Характерними для цього регіону є болотна, прибережно-водна і водна рослинність. Незначні площі на піщаних підвищеннях прируслових ділянок річок і на межиріччі займає псамофітна рослинність (Прядко, 2004).

Характеризується різноманітним ценотичним складом. У південній частині парку переважають різновікові соснові ліси, багато молодих культур; це одноманітні за флористичним складом рідкотравні соснові насадження. У центральній та північній частинах парку лісова рослинність значно різноманітніша — тут збереглись старіші та флористично багаті соснові ліси, на багатших ґрунтах розміщуються дубово-соснові мішані ліси, окремими ділянками трапляються дубові та дубово-грабові ліси (Гальченко Н. П., Прядко О. І., 2003).

Найбільш поширеними в парку є соснові ліси зеленомохові. Найбільш збережені природні ділянки цих лісів поширені в центральній та північній частинах парку, значні площі трапляються на терасі Дніпра, невеликі плями збереглись в південній частині парку. Це — пристигаючи ліси, де сосна досягає віку 70-80 років, зімкненістю 0,7. Ярус підліску в них майже не виявлений, поодиноко зростають горобина звичайна, а на зниженнях — крушина ламка. Покриття зелених мохів в цих лісах становить 70-80 % з переважанням плевроція Шребера. У розрідженому трав'яному покриві переважають типові для цих лісів бореальні види: тут відмічені плаун булавоподібний, ортилія однобока, грушанка круглолиста (Pyrola rotundifolia L.), рідше — зимолюбка зонтична. Тут зростають такі рідкісні види як скорзонера низька (Scorzonera humilis L.) і волошка сумська, а також рідкісний вид — зелениця сплюснута, що занесений до Червоної книги України. На більш освітлених і відкритих ділянках цих лісів виявлені такі рідкісні види як сон лучний, занесений до Червоної книги України і сон розкритий, який охороняється Бернською конвенцією.

Також є значне поширення на території парку соснових лісів чорницево-зеленомохових та чорницевих, які, в цілому, є мало поширеними в цьому геоботанічному районі. У межах парку ці типи лісів трапляються у його центральній та північній частинах, де займають плескаті зниження на терасах і на межиріччі. Вони характеризуються добре розвиненим ярусом сосни з домішкою берези та поодиноко дуба у деревостані; підлісок утворює крушина ламка, поодиноко трапляються ліщина звичайна і горобина звич

Текст за матеріалами статті «Міжрічинський регіональний ландшафтний парк» у Вікіпедії, ліцензія CC BY-SA 4.0.

Як дістатися

Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» розташований у Чернігівській області (Чернігівська область, Козелецький район, Чернігівський район). Задайте точку призначення в навігаторі за координатами 51.05000, 30.76667.

Прокласти маршрут OpenStreetMap

Найближчі міста

• Чернігів≈ 61 км
• Київ≈ 69 км
• Ніжин≈ 79 км
• Прилуки≈ 125 км
• Біла Церква≈ 146 км
• Житомир≈ 173 км

Відстань по прямій; дорогою буде більше.

Рейтинг і відгуки

Часті питання