Полтавський міський парк

Про територію

Полта́вський міськи́й парк — дендропарк, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в Україні. Розташований у північній частині міста Полтави.

Історія створення

За часів Полтавської баталії ця територія була густою незайманою дібровою. Яківчанський ліс переходив у діброву на Монастирській горі. Під час Другої світової війни зелений масив був вирубаний націонал-соціалістами. Розбудова парку почалася у квітні 1962 р. Рішенням Ради Міністрів України від 4 березня 1962 року «Про закладку 9 показових парків у обласних центрах України» було передбачено створення в Полтаві дендропарку.

А вже 13—14 квітня було закладено парк площею 17 га. У березні 1963 року його було включено до списку ботанічних садів і дендропарків України. Ініціаторами проєкту були головний архітектор міста Лев Вайнгорт та дендролог Я. Яценко, яка віддала парку 40 років свого життя.

Схематичний план зон «Лісостепу» та «Української діброви» розробив тодішній головний архітектор міста Лев Семенович Вайнгорт та ландшафтний архітектор В. В. Жихерєв. Проєкт посадок на решті території виконала дендролог Я. Я. Яценко за порадами заввідділу дендрології Ботанічного саду АН УРСР професора Л. І. Рубцова.

Дендропарки України «Тростянець», «Софіївка», «Олександрія» надсилали посадковий матеріал, на базі якого і було створено колекцію порід дерев та кущів — понад 200 видів.

З 1977 року згідно з постановою Держкомприроди УРСР його оголошують заповідним зі статусом парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва республіканського значення. У 1987 році відбувся Всесоюзний конкурс парків, де Полтавський міський парк (дендропарк) посів друге місце після Ізмайлівського парку міста Москви. У 1990 році парк отримує статус парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Сучасний стан

З середини 1990-х років парк залишався без нагляду і перебував у занедбаному стані. Колекційну ділянку було розграбовано, парк заростав самосівом, машинами завозили будівельне та побутове сміття, перетворюючи дивовижні пейзажі на стихійні сміттєзвалища.

Серед причин збіднення дендрофлори парку слід назвати такі: несприятливі кліматичні умови, особливості біології певних видів та, головна, — надмірне рекреаційне навантаження на парк. Історично склалося так, що для Полтави міський парк є найбільшою і найдоступнішою зоною відпочинку, де навесні та влітку щодня бувають сотні відпочиваючих. Суттєвих збитків заповідному об'єкту завдають самовільні рубки, випас худоби, несанкціоновані вогнища, неконтрольована заготівля лікарських рослин і сінокосіння. Полтавський міський парк як цінна наукова, історико-культурна та естетична пам'ятка потребує постійного догляду, розчищення колекційної ділянки й окремих частин території, реконструкції ставків, а також пропаганди і популяризації як природоохоронного об'єкта Полтавщини.

З 2008 року в Полтавській гімназії № 9 розпочали проєкт «Відродження», що має на меті відродження парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва «Полтавський міський парк» загальнодержавного значення. Керівником проєкту є вчителька англійської мови Ольга Андріївна Откидач. За участі учнів гімназії та інших небайдужих людей розпочалася кампанія за збереження для Полтави її окраси.

В січні 2011 року при міськвиконкомі створено робочу групу з відродження Полтавського міського парку, куди увійшли науковці, депутати, фахівці різних структур, представники громадськості. Очолила групу секретарка міської ради Оксана Антонівна Деркач. У бюджеті міста на впорядкування території парку в 2011 році було закладено 200 тис. гривень. В комунальному підприємстві «Декоративні культури» працює штатний технік з координації робіт у парку, який за допомогою людей з центру зайнятості підтримує порядок. До регулярних акцій з розчищення парку від самосіву та сухостою, а також з прибирання території долучалися волонтери, представники політичних партій, комерційних організацій. Членами Полтавської обласної організації Спілки рекламістів України були виготовлені різьблені межові стовпи для документального оформлення меж парку в натурі.

У 2012 році в структурі міського комунального підприємства «Декоративні культури» створено відділ «Міський парк дендропарк», начальником якого призначений Михайл

Опис парку

Особливість парку — його рельєф: багато видових майданчиків, з яких відкриваються цікаві перспективи, світлі галявини. Основною магістраллю є стежка, що починається від входу з боку вул. Яківчанської, проходить по західній балці, через долину на схід і закінчується при вході зі сторони вулиці Лугової. Усі видові майданчики, каскад ставків, система галявин, групи декоративних рослин концентруються на цій лінії. При розбудові парку враховувалася вже існуюча мережа стежок, що дало свої позитивні наслідки. Дороги грейдувалися, але потім їм давали можливість заростати, що створювало природний вигляд.

Парк багатий джерелами, по усіх балках течуть річечки. Розкішний килим різнотрав'я в поєднанні з водою, заростями очерету, деревами різної форми і кольору, створюють незабутній ефект.

По дну західної балки проходить головна стежка вздовж верхнього ставка, а за його греблею відкривається краєвид на копанку і другий ставок. Стежка проходить через широкі, відкриті луки.

Ставок і копанка обсаджені вербою плакучою. Біля греблі другого ставка стоїть двоповерховий дерев'яний будиночок — колишня дача першого російського нейрохірурга Миколи Скліфосовського. У його маєтку був промисловий сад, виноградник, плантація тутових дерев, пасіка, хмільник. По косогорах і ярах проводилися насадження дуба, клена, берези, сосни, ялини, акації, шовковиці. За виняткову красу цей мальовничий куточок називали «Полтавською Швейцарією».

На схід до четвертого ставка спускається галявина постійного цвітіння — царство кольорів і духмяних пахощів. Біля неї — великий став. На пологому протилежному березі розкинувся густий ялинник. Яскравою плямою виділяється група модрин: навесні — ніжно-зелені, восени — яскраво-жовті.

На північ починається бузковий гай. Цей куточок тихий, затишний. У центрі — щільна група горіхів.

Один з декоративних майданчиків розташований високо над ставками. З нього відкривається вид на весь каскад ставків і на Хрестовоздвиженський монастир. Зі сходу галявина відокремлюється щільною стіною туї, на тлі якої виділяються блакитні ялини, сосни Веймутова.

Північна балка має невеликі схили. Південна балка межує з парком сільськогосподарської дослідної станції. По її дну протікає річечка.

Далі — царство беріз. Біле мереживо кори, свіжий прохолодний подих — це Російський ліс.

У дендропарку є дерева, вирощені з одного живця «верби Тараса», отриманого в Київському ботанічному саду Академії наук. Цю цікаву історію розповіла Яніна Яківна Яценко. Перебуваючи на засланні

Зонування парку

Територія парку поділена на окремі ділянки:

Українська діброва площею 11 га. розташована на рівному плато — це перша ділянка праворуч, якщо в'їжджати в парк по вулиці Яківчанській з боку Зіньківського залізничного переїзду, і починається після приватних гаражів. Закладена діброва навесні 1962 року. Являє собою урочище, заросле типовими для зони Полтавщини породами дерев: дуб, клен, берест (в'яз), ясен, дикі яблуні та груші, лох, абрикоси (самосів), вишня магалебка.

Це західна балка з дуже крутими схилами відразу за «Українською дібровою». Тут в 1963 році висаджено 2000 кущів бузку 10 сортів німецької селекції. На дні балки влаштований ставок № 1. По дну балки тече струмок і є три ключі, які необхідно прочистити. На греблі ставка посаджені верби плакучі, деякі з них засохли. На схилі між бузком (уздовж Шведського лісу) і греблею ставка № 1 ростуть ведмежі горіхи, акації, спіреї.

Ця ділянка однією стороною межує з житловою забудовою та струмочком, який, на жаль, є звалищем сміття. Струмочок, який тече від сухого укосу ставка № 1 впадає в дуже засмічену копанку (вона впадає у ставок № 2). Ще один струмок, який тече по межі парку, теж впадає у ставок № 2. Цей струмок і копанка обсаджені тополями та вербами. Дно балки являє собою велику галявину, на якій куртинами висаджені бузок, дейція, спірея, сніжна ягода красноплідна, клен сріблястий, горобина звичайна, тополя біла, тополя пірамідальна. Під видовою точкою № 4, внизу греблі, ростуть мох сріблястий і сосна звичайна. Крутий схил цієї ділянки межує вгорі з колекційним ділянкою. По верху схилу висаджені горіх волоський, сумах оцтовий, сосна звичайна. Внизу схилу ростуть ялина звичайна, спірея, кизил, форзиція, птелея, скумпія, каркас західний.

Ділянка Шведський (Яківчанський) ліс або Тамарин гай. Ця ділянка площею 22 га. є історичною цінністю. У 1909 році, коли святкували 200-річчя Полтавської битви, цю частину лісу перетворили в парк з центральним майданчиком і 8 радикально-розбіжними алеями. Ці просіки збереглися досі і підтримуються у первісному стані.

Завдяки щасливому випадку ця частина лісу збереглася у війну 1941—1945 рр. Ліс складається переважно з дуба, липи, осокорів, ясенів, ліщини, терну, шипшини, бруслини.

Зона лісостепу займає територію площею 5 га. Розташована в північній частині парку на межі з селищем Яківці. Посадка насаджень була проведена в 1962 році. За попереднім планом вся територія парку повинна була бути розбита на географічні зони СРСР. Тому з'явилася

Видові точки

Вид з вулиці Яківчанскої біля Шведського лісу (зупинка «Дендропарк»). Видова точка розташована біля основи яру. З цього місця відкривається вид на ставок № 1 та першу греблю. Навесні чудово видно квітучий бузок. У той же час з першої греблі видно тополю білу, що росте в місці видового майданчика № 1.

З галявини «Шведського лісу» (за червоним дубом) відкривається вид на ставок № 1, на галявину «Української діброви» та на квітучий навесні бузок.

З галявини «Української діброви» добре видно «Шведський ліс» і бузок.

Це найвища точка в масиві. Тому з неї видно видову точку № 9, що розташована у «Східній долині». Відстань між цими видовими точками становить понад 3,5 км. З цих майданчиків видно ставки № 3 і № 4, дача Скліфосовського та відкривається вид на «Українську діброву». З видової точки № 4 відкривається вид на ставки № 2 і № 3, на галявину ділянки № 111.

Розташована в кінці арборетума, поблизу розгалуження доріг, що проходять вздовж колективних садів. З неї видно ставок № 4. Цей майданчик розташований над галявиною безперервного цвітіння.

Розташовані на південному розі ставка № 4. З цих точок відкривається чудовий вид на водну гладь ставка № 4 і на північний берег цього ставка.

Один з найефектніших видових майданчиків. Розташований на піднесенні, над північним берегом ставка № 4. Звідси відкривається вид на ставок № 4 і «Лісок». А найголовніша перевага цієї точки полягає в тому, що чудово видно Хрестовоздвиженський монастир — одне з найвизначніших місць Полтави.

Майданчик розташований у північно-східній частині Південного схилу «Східної долини». Віднайти її можна за величезним кущем глоду (він єдиний залишився після війни). Це глід чорний, єдиний у парку. В результаті зсуву неподалік куща утворилась яма, завжди наповнена водою. За цим кущем ростуть куртини берези, верби, липи. Це основні орієнтири, за якими можна визначити розташування точки № 9 у парку. З цього майданчика також має проглядатися видова точка № 4. З цього місця відкриється чудовий вид на половину парка.

Текст за матеріалами статті «Полтавський міський парк» у Вікіпедії, ліцензія CC BY-SA 4.0.

Як дістатися

Полтавський міський парк розташований у Полтавській області (м. Полтава). Задайте точку призначення в навігаторі за координатами 49.62336, 34.54558.

Прокласти маршрут OpenStreetMap

Найближчі міста

• Полтава≈ 4 км
• Миргород≈ 77 км
• Кременчук≈ 102 км
• Харків≈ 128 км
• Дніпро≈ 134 км
• Суми≈ 144 км

Відстань по прямій; дорогою буде більше.

Рейтинг і відгуки

Часті питання